Непокора. Свобода. Життя…

тДАТО005 новый размерПід такою назвою сьогодні у державному архіві Тернопільської області відкрилася виставка приурочена до 70 річниці з дня народження поета, політв’язня, громадського діяча Тернопілля Степана Сапеляка.

 Виставку відкрив директор держархіву області Федір Полянський. Заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації Ігор Гайдук, який завітав на відкриття виставки, у своєму виступі зазначив що працівники архіву роблять вельми потрібну і корисну справу для збереження пам’яті про визначних діячів української історії.

 

тДАТО001 новый размер

тДАТО002 новый размер

 

Про експозицію виставки, роки творчості, період ув’язнення радянською владою присутнім розповіла головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Оксана Ковальчук. Виставка у обласному архіві експонуватиметься протягом місяця.

тДАТО003 новый размер

тДАТО004 новый размер

Степан Сапеляк   Народився 26 березня 1951 року (за паспортними даними 1952 року) в с. Росохач Чортківського району на Тернопільщині.

тДАТО006 новый размер

 

Після закінчення середньої школи у 1969 році вступив на філологічний факультет Львівського державного університету імені І.Франка, де навчався у 1969 – 1973 роках. Саме тут відкрив свій дар, поетичний талант.

За словами самого Степана Сапеляка, «в цей час жив самопідбадьорюванням, писав вірші і тихенько записував героїчні пісні ОУН-УПА «за волю святую». Готував рукопис книги „День молодого листя”. В 1972 році Сапеляк надіслав до видавництва збірку поезій, яку один із рецензентів охарактеризував як «націоналістичну».

20 січня 1973 року вступив до створеної в його рідному селі в листопаді 1972 підпільної патріотичної організації. Її очолював Володимир Мармус, а членами вже були Володимир Сеньків, Петро Вітів, Петро Винничук, Микола Мармус, Микола Слободян, Андрій Кравець, Микола Лисий.

тДАТО007 новый размер

 

17 листопада 1973 році був виключений з комсомолу, а згодом і з ВНЗ. З лютого 1973 року перебуває під слідством в Тернопільському КДБ, як учасник молодіжної підпільної групи, яка у ніч 22 січня 1973 року на честь 50-річниці Акту Злуки УНР і ЗУНР в м. Чорткові вивісили 4 синьо – жовті прапори й розклеїли від руки написаних19 великих листівок, що закінчувалися гаслами «Свободу українським патріотам!» — мались на увазі репресії 1972-73років проти інтеліґенції; «Ганьба політиці русифікації!», «Хай живе зростаючий український патріотизм!», «Свобода слова, друку, мітингів!» із протестом й закликом: «звільнити політв’язнів із радянських тюрем й концтаборів..».

Слідчими органами КДБ йому було інкриміновано «написання й виготовлення» віршів тенденційно націоналістичних, що підривають своїм змістом радянський та суспільно-політичний лад Союзу РСР”, віршів антирадянського «наклепницького» змісту з метою «підриву й повалення суспільно-політичного ладу в СРСР та відриву Радянської України від Союзу..», а також звинувачення у так званій «антирадянській агітації та пропаганді».

тДАТО008 новый размер

19 лютого 1973 року заарештований та 24 вересня 1973 засуджений Тернопільським обласним судом за частиною 1 ст. 62 КК УРСР («Антирадянська агітація і пропаганда») та ст. 64 («Організаційна діяльність та участь в антирадянській організації») до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання.

Покарання відбував у таборі суворого режиму ВС-389/36 у селищі Кучино Пермської області. Брав активну участь у концтабірному русі Опору, у голодівках та протестах в’язнів, у передачі інформації за зону, за що неодноразово був покараний карцером. Як одного з наймолодших в’язнів, Степана любили “старики” й опікувалися ним. Так, коли 23.06.1974 році його побили наглядачі, наступного дня вибухнув страйк протесту, в якому взяли участь 45 в’язнів.

тДАТО009 новый размер

тДАТО010 новый размер

У лютому 1978 року Сапеляка завезли етапом на заслання у с. Богородське Ульчського району Хабаровського краю. Жив у тяжких умовах.

Покарання відбував в концтаборах та тюрмах ГУЛАГу міст Пермі, Владимира, Північного Уралу, Охотського побережжя Хабаровського краю та в Казанському централі. На засланні був на Колимі та в Хабаровському краї.

Після восьми років поневірянь (1973 – 1981 роки) С.Сапеляк оселився на Харківщині, адже з – під колючого дроту йому не дозволили повернутися в рідний край, в Галичину.

У 1984 році за книгу віршів «День молодого листя» був прийнятий до Міжнародного Пен-клубу (згодом один із засновників українського відділення ПЕН).

Степан Сапеляк так згадує про цей період свого життя:

…Це мої найплідніші й золоті просвітки творчости. І це мої болісні і найтрудніші роки життя. Роки «над прірвою» і роки під високою зорею. Де єдиний вихід – оживляти й виробляти власну чесну думку, відстоювати поняття свободи та християнських цінностей у житті й мистецтвах. І щасливий був я, бо вчителя мав за всіх обставин мого артизму, звитяжця й поета – Ігоря Калинця…”

З лютого 1987 року стає членом Української Гельсінської Групи (УГГ).

Того ж 1987 року увійшов до редколегії позацензурного самвидавчого, громадсько-політичного часопису «Український вісник» (за його участі вийшло п’ять чисел журналу та інформаційних бюлетнів). На пропозицію В. Чорновола підписував статті та добірки власним прізвищем, а не псевдонімом.

тДАТО012 новый размер

7 грудня 1987 року — співфундатор і член Ініціативної групи мистців пера і пензля, театру і кіно — Української Асоціації незалежної творчої інтелігенції і відповідальний редактор (у співпраці з поетом М. Даньком) за друге число нелегального мистецького видання «Кафедра».

Від 1987 року — член редакційної колегії «Українського вісника», до 1988 - співредактор незалежного позацензурного часопису «Кафедра» у Львові, від 1989 — відповідальний редактор за подальші випуски цього часопису в Харкові.

17 липня 1988 року — заснував Гельсінську Групу в м. Харкові, яку очолював 1988–1990 роках до її реорганізації в Республіканську партію, яку також і очолював. У серпні 1988 році вперше в у Харкові підняв синьо - жовтий прапор біля пам’ятника Тарасові Шевченкові з активістами УГГ.

У1988 році у видавництві „Сучасність” (Пролог) виходить друком поетична книга „З гіркотою в камені” (США, Нью-Йорк).

У 1989 році Дослідний інститут „Україніка” (Асоціація діячів української культури, Канада) в Торонто видали книгу „Без шаблі і Вітчизни”. 1990 рік – книга „Відлуння вцілілих строф”. „Україніка”. Торонто. Канада. В 1988 році Степану Сапеляку присуждена премія Літературного фонду ім. Івана Франка в Чикаго (США).

В 1989 – 1993 роках стажувався на філолологічно - філософському факультеті Українського Вільного Університету (УВУ) в м. Мюнхен (Німеччина).

Співфундатор Української асоціації незалежної творчої інтеліґенції (1986).

У 1991 році реабілітований Генеральною Прокуратурою України «за відсутністю складу злочину». Того ж року прийнятий до Національної Спілки письменників України.

Від 1993 року працює заступником головного редактора відродженого часопису «Основа» (редактор В. Ілля, м.Київ).

Творчість знаного українського письменника Степана Сапеляка, за словами Олеся Гончара, "у найтяжчу годину уособлювала незламність духу і громадянську совість сучасної української літератури".

Творчість поета, як, власне, і саме його життя, підтверджує загальногуманістичні цінності християнства, окреслені в Євангелії від Матвія (гл. 6, 7: 33) такими словами: “Шукайте ж найперше Царства Божого й Правди його” [3, 1074]. Джеймс Мейс писав, що поет у дуже молодому віці (засуджений був у 22 роки) “потрапив у цупкі сплети ГУЛАГового пекла, пережив катування, неодноразові голодовки, моральний і психологічний терор і все-таки все витримав, виніс на волю свою, хоч обпечену і зранену, але чисту і благородну душу”.

Першою книгою поета, виданою в Україні, була збірка поезій із символічною назвою - "Тривалий рваний зойк" (Київ: 1991). То "...житіє самого автора, що в тюрмі був єдино за слово своє, хоч про те, читачу, в житії сім не писано, но перлами сими оплакано є".

У 1993 році Комітетом з державних премій України поету Степану Сапеляку за збірку поезій «Тривалий рваний зойк» присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики за вагомий внесок у розвиток культури.

У 1994 році присуджено Всеукраїнську літературно - мистецьку премію ім. Левка та Богдана Лепкого за книгу «Журбопис» та публікації в журналі «Тернопіль».

У 2001 році нагороджений Міжнародною медаллю «В’язень сумління» Міжнародного фонду «Смолоскип».

2003 рік - присуджено Міжнародною Лігою українських меценатів та редколегією журналу «Київ» — літературно - мистецьку премію України імені В. Свідзінського.

2005 рік -Указом Президента України нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня».

18 листопада 2009 року за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність постановою Президента України С.Сапеляк, письменник, голова Харківської філії Української гельсінської спілки нагороджений відзнакою Президента України — Хрестом Івана Мазепи.

В цей же час був нагороджений почесною подякою «За особистий внесок у боротьбу за незалежність України, відстоювання ідеалів свободи» Президента України, почесною грамотою - подякою Верховної Ради України, низкою відзнак громадських, політичних та релігійних організацій.

Помер 1 лютого 2012 року у м. Харкові.

тДАТО015 новый размер

На виставці в державному архіві Тернопільської області «Непокора. Свобода. Життя» представлені матеріали, документи біографічного характеру про Степана Сапеляка. Це звернення до органів влади УРСР про стан та умови його утримання в місцях позбавлення волі та лист начальника відділу з нагляду за слідством в органах державної безпеки, С. Сапеляку про відхилення його скарги щодо ув’язнення від 29 грудня 1978 року; посвідчення про присудження йому Державної премії ім. Т. Шевченка за 1993 рік; анкети, світлини, грамоти, подяку Президента України В.Ющенка; листи С.Сапеляку від різних осіб на засланні; документи про творчу і громадську діяльність; афіші про творчі вечори – зустрічі, збірка публікацій інтерв’ю із С.Сапеляком в пресі за 1991 – 2006 роки, статті про поета; листування з Б.Хаварівським з питань творчої співпраці за 1994, 1997, 2006 роки; збірки поезій.

На особливу увагу дослідників заслуговують нотатки із записами С.Сапеляка українських патріотичних віршів та пісень – «Захалявна книжечка» за 1963 – 1966 роки. Вона гріла зболену душу поета у холодних радянських казематах.

У розділі «Творчі матеріали С.Сапеляка» увійшли рукописи, машинописи праць автора. Серед них: «Кружеляють тіні…» (1973 р.), «Відвідини пам'яті», «Був собі маленький Сонко» (1988 р.), есе: «Мій І.Франко», «Тарас Шевченко у моєму житті» (2007 р.)

У Тернополі в обласному архіві створено особовий фонд письменника, у Вищому професійному училищі ім. М. Паращука - його музей. Редакцією журналу "Золота пектораль" спільно з Національною спілкою письменників України та її обласними організаціями у Харкові та Івано-Франківську засновано Всеукраїнську літературну премію ім. С.Сапеляка.

26 березня 2016 року в селі Росохач Чортківського району відкрито меморіальну дошку відомому українському письменнику, лауреату Шевченківської премії, в’язню радянських концтаборів Степанові Сапеляку.

Головний спеціаліст

відділу інформації та

використання документів                                                   Оксана КОВАЛЬЧУК