9 вересня цього року у державному архіві Тернопільської області відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Депортації українців із Закерзоння у 1944-1951 рр.: спогади, документи, дослідження». Спогади очевидців підкріплені документами вилились у ґрунтовні дослідження, що були представлені науковцями Києва, Львова і Тернополя.
У рамках роботи конференції була презентована документальна виставка держархіву області «У нашім серці та земля, в яку вросло коріння роду до вшанування історичної пам’яті депортації українців із Закерзоння у 1944-1951 роках». Наявні документи відображають процес депортації українців у 1944 – 1946 роках у Тернопільську область, зокрема, план розселення українського населення, постанова Ради Народних Комісарів УРСР про контроль за ходом евакуації, рапорт про погрози переселенцям Сяноцького повіту, список родин закатованих у селі Павлокома 03 березня 1945 року, спецінформації Міністерства державної безпеки СРСР Ради Міністрів СРСР про тяжкий матеріальний і житлово-побутовий стан українців-переселенців, які прибули з Польщі, оригінали евакуаційних листів, копії видавались на руки, у яких вказано рік народження, сімейний стан, майно залишено на території Польщі та інші.
09 вересня 1944 року була укладена в Любліні угода, що передбачала депортацію українців з території Польщі в УРСР і поляків з УРСР в Польщу. Вона була збігом інтересів як Польщі, яка була зацікавлена в депортації українців і яку розглядала як засіб вирішення проблем стабілізації держави і перетворення її в мононаціональну країну так і уряд СРСР, який шляхом депортації планував «закрити» українське питання в Польщі та ліквідувати один з найбільших осередків українського визвольного руху.
Впродовж 1944 – 1946 років офіційно було депортовано 482 тисячі українців, до 20 тисяч чоловік польські війська перегнали через Сян без оформлення будь-яких документів. Українців розселяли в 17 областях України, найбільше у Львівській, Тернопільській, Запорізькій області.
У фондах Державного архіву Тернопільської області наявні документи, що відображають процес депортації українців у 1944 – 1946 роках у Тернопільську область. Зокрема, це копії законодавчих документів, відповідно до яких відбувалося депортація українців: угода між урядом УРСР і Польським Комітетом Національного визволення від 09 вересня 1944 року, план розселення українського населення по Тернопільській області у грудні 1944 та січні 1945 років , постанова РНК про контроль за ходом евакуації, датована листопадом 1944 року. Цікавим є план переселення 30 000 сімей в західні області України (Львівську, Дрогобицьку, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Станіславівську області) згідно з яким у Тернопільську область планувалося пересилити найбільшу кількість сімей - 15 000 (54800 осіб).
Під час депортації українці зазнавали утисків про що свідчить рапорт про погрози переселенцям Сяноцького повіту, які прибули в Збаразький район у вересні 1945 року, акт про розслідування нападу польської банди на українців, які перебували на залізничній станції Любіч Королівський в ніч на 9 березня 1946 року. Під час нападу було підпалено майно 260 сімей та поранено 4 чоловіки. В експозиції наявний перелік знищеного майна громадян, та список сімей, які знаходилися на станції. Зацікавлять дослідників також: списки жителів села Люблинець Старий замордованих 20 березня 1945 року на Руді Ружанецькій (Польща), списки повністю зруйнованих сіл та сіл в яких збереглося від 3 до 20 хат на території Перемишлянського Передгір’я, список родин закатованих у селі Павлокома 03 березня 1945 року.
У партійних фондах наявні доповідні записки Хрущову про прийом і влаштування депортованих родин у 1946 році та про невідкладні заходи по господарському влаштуванню українського населення. Наявна інформація про прибуття переселенців в різні райони Тернопільської області та звіт про стан господарсько-побутового облаштування населення. Цікавою є Спецінформація Міністерства державної безпеки СРСР Раді Міністрів СРСР про тяжкий матеріальний і житлово-побутовий стан українців-переселенців, які прибули з Польщі.
Одними з найцікавіших документів є оригінали евакуаційних листів, копії яких видавались на руки, у яких вказано рік народження, сімейний стан, майно залишено на території Польщі.
Також у фондах архіву можна віднайти і більш сучасні документи які стосуються депортації Найцікавішими із них спогади людей які пережили ці трагічні події, зокрема, голови товариства «Лемківщина» Дмитра Шимончика, народженого с. Климківка Горлицького повіту жителя с. Микулинці Теребовлянського району.
Проте депортовані українці ніколи не забували і не забувають про свої корені щороку відвідують свою Батьківщину разом з дітьми і онуками У їх пам’яті завжди буде та земля, в яку вросло коріння роду. Вони свято шанують свої традиції, відвідують могили і землю батьків, збираються разом на фестивалях лемківської культури, щоб передати своїм внукам любов до землі їх дідів і прадідів.
