Пацифікація у Східній Галичині 1930 року

виставка оналйн Пацифікація у Східній Галичині 1930 року Страница 01    Пацифікація (від лат. pacificatio-умиротворення) – державна політика масових репресій щодо українського населення Галичини, спрямована на придушення виступів корінного населення за допомогою поліції та війська.

Формальним приводом для пацифікації (умиротворення) стали численні протипольські акції, що відбувались в Галичині влітку та восени 1930 року. Відповідальність за ці дії польська влада поклала на українське підпілля – Організацію Українських націоналістів (ОУН) та її бойовий підрозділ – Українську військову організацію (УВО). Про що свідчить документ: «Розпорядження воєводської команди поліції в м. Тернопіль до повітових команд поліції щодо надання інформацій про сутички між українцями і поляками від 02 квітня 1930 року. Наявні численні донесення на виконання даних документів. Провід ОУН визнав причетність організації до саботажів як форми протесту проти антиукраїнської політики Польщі на українських землях.

         Справжньою метою пацифікації було послаблення українських політичних сил та забезпечення максимального успіху урядового табору на наступних (у листопаді 1930 р.) парламентських виборах.   

Пацифікація була проведена за особистим розпорядженням глави «санаційного режиму» маршала Ю. Пілсудського. Репресивні заходи (ревізії) польського уряду тривали з 14 вересня до кінця листопада 1930 року. З 20 по 29 вересня до пацифікації було залучено повітові та волосні підрозділи поліції, ескадрони військової кавалерії, членів «Стрілецького союзу» групи військової підготовки.    

У фондах держархіву зберігається багато документів, які стосуються даної теми. Наведу окремі з них – донесення постерунків поліції про проведення пацифікаційних заходів (ревізій) в с.с. Боків, Гайворонка, Застав’є, Швейків Підгаєцького повіту із застосуванням ескадронів кавалерії.

Під час каральних операцій відбувалась розгромлення українських установ, кооперативів, ліквідація товариств «Луг», «Сокіл», філій «Просвіти».

У фондах товариства «Просвіта» зберігаються листи, протоколи про зібрання матеріалів щодо шкоди нанесеної пацифікацією восени 1930 року. Деякі місцевості пацифікували від двох до кількох десятків разів. Не увійшли в офіційні звіти численні локальні акції, здійснені в рамках загальних протиукраїнських репресій.

Результатом каральних операцій польської влади стало: закриття  читальні «Просвіта» в с. Дубівці Тернопільського повіту, пожежно-гімнастичних товариств «Луг» в селах  Ценів, Вимислівка, Гниловичі, Конюхи, Стриганці Бережанського повіту, товариства «Сокіл» в с. Велика Березовиця Тернопільського повіту та державної гімназії з українською мовою викладання у м. Тернополі і т.д..

Згідно донесень поліції населення чинило супротив урядовій репресивній політиці. Відбувались сутички між членами українських товариства «Сокіл», «Луг» з польським товариством «Союз Стрільців», зокрема,  в с. Городниця Копичинського повіту та с. Цигани Борщівського повіту.

Окрім сутичок питання проведення пацифікації намагались вирішити і на державному рівні. В даний період надійшло багато скарг до судів на зловживання владою поліцією під час пацифікації. Про що свідчить документи: «Розпорядження Тернопільської воєводської команди поліції від 30 березня 1931 року до повітових команд поліції про надання інформації щодо звернення до судів із скаргами на побиття під час проведення пацифікації та списки внесених скарг на чергових поліції в Тернопільському воєводстві станом на 10 квітня 1931 року.

На початку 1931 року посли Українського представництва в парламенті «Український клуб» надсилають низку інтерпеляцій (запитів) до міністра внутрішніх справ Польщі з вимогою розслідувань безчинств здійснених польською поліцією та ескадронами уланів в час проведення пацифікації.

Наведу окремі – це інтерпеляція від 17 травня 1931 року щодо подій в вересні 1930 року в Підгаєцькому повіті, інтерпеляція від 08 травня 1931 року в справі перевищення повноважень поліцією в Бережанському повіті.  

З’являються публікації в газетах, які у були згодом конфісковані польською владою. Одна із них «Шляхами карних операцій»// Українська газета, Берлін 06.02.1931 р. описує події 23 вересня 1930 року в Тернопільському та Підгаєцькому повітах.  

Українські посли і сенатори звернулись до Ліги Націй з проханням дослідити дії каральних відділів під час «пацифікації» і змусити Польщу виконати свої міжнародні зобов’язання щодо українців Галичини.

Одним із таких є документ: «Скарга посла до Сейму Олександра Яворського від 13 лютого 1931 року до Високої ради Ліги Націй в Женеві» У якій звертається з проханням: «не допустити порушення прав польських громадян української народності».

Під впливом численних статей у пресі та прохань українських представників справою пацифікації зацікавились впливові громадські організації антивоєнного та гуманітарного характеру. У січні 1932 року на спеціальному засідання ради Ліги Націй винесено рішення, яке засуджувало дії польського уряду щодо українського населення.

Одним із головних наслідків «пацифікації» стало зростання серед українців національної свідомості, настроїв ворожості до Речі Посполитої та підтримки ОУН/УПА у майбутньому.   

         Окремі документи можна переглянути на онлайн-виставці:  "Пацифікація у Східній Галичині 1930 року".

Заступник начальника відділу інформації

та використання документів                                                         Ольга Дишлюк